Basic HTML Version
Сни, де уявляються здійсненими
певні бажання, збуваються частіше
вже тому, що наяву дана людина ак
тивно добивається досягнення саме
цієї мети.
Багато видатних людей бачили уві
сні розв'язання тих проблем, над яки
ми вони трудились. Великий хемік
Менделєєв розповідав, що відкрита
ним періодична система елементів
остаточно склалась уві сні. Італійсь
кий композитор Тартіні уві сні склав
кілька сонат, а прокинувшись, запи
сав їх. Подібним „творчим" снам не
рідко надається містичне значення.
Але нічого надзвичайного вони со
бою не являють, а свідчать лише про
те, що сон людей, захоплених твор
чою працею, часто буває неповний: ті
відділи мозкової кори, які посилено
працювали вдень, не загальмовують
ся під час сну і продовжують перебу
вати в стані збудження.
Всі наведені вище досліди і прик
лади переконливо свідчать про те,
що сновидіння обумовлюються мину
лим і теперішнім, а не майбутнім.
СОРОКИ - „РОЗВІДНИКИ'
Немає, мабуть, в лісі птахів прони
зливіших за довгохвостих сорок. То
там, то тут чути їх невгамовне скре
котання — ці непосидющі, всюдису-
' щі цокотухи завжди на сторожі, від
них ніхто не сховається. Вони
справжні лісові розвідники: ко
ли сорока помітить звіра чи люди
ну, вона зразу ж сповіщає всіх меш
канців лісу про небезпеку.
От чому досвідчені мисливці, вис
тежуючи звіра, прислухаються до
скрекоту сороки.
Одного разу, на початку весни, на
ша мисливська бригада розшукува
ла вовчий барліг. Два дні блукали
ми по моховищах та глибоких ярах,
оглянули кожний куточок, оглянули
кождий кущик.
Надвечір, після невдалих розшу
ків, верталися ми в село край пору
бу. Раптом праворуч, за березняком,
навперебій заскрекотали сороки.
— Якогось звіра помітили! — нас
торожився наш ватажок — пасічник.
— Ану, ходімо подивимось, хто там
може бути. . .
Звертаємо в білокорий, світлий бе
резняк і, минувши його, сходимо в
порослий густою ліщиною байрак.
Вгледівши нас, сороки ще голосніше
заскрекотали. Під вітами ліщини
дзюрчало прозоре джерельце.
Пильно придивляючись, пасічник
пройшов трохи вниз за течією струм
ка, спинився і махнув нам рукою.
Ми підійшли.
— Дивіться, — прошепотів він, по
казуючи на обмитий водою жовтий
суглинок.
Ми побачили відбитки вовчих лап.
Мабуть, зовсім недавно ввір пив тут
воду. Значить, лігво десь близько.
Другого дня, на світанку, сівши в
різних місцях, прислухаємось до со
рок. Птахи мирно перегукувались, ні
би розмовляли між собою. Раптом,
коли вже мало сходити сонце, вони
тривожно затріщали на весь ліс і
знову в тому ж глибокому байраку.
Напевно, вовк там.
Починаємо шукати. З рушницями
напоготові уважно оглядаємо кож
ний кущик. І справді в глухому кут
ку байрака, в непролазних хащах
бузини і крушини, ми знайшли вов
че гніздо, в якому було п'ять вов
ченят.
В. Стеф.
1S2