Basic HTML Version
малиновий прапор ,вишнтий золотом
черницями Флорівського монастиря:
з одного боку вишито портрет гетьма
на Богдана Хмельницького, а з дру
гого — повну назву полку. Під цим
прапором полк і склав свою присягу
Україні і боровся за її самостійність
на протязі трьох років.
Після реорганізації та поповнення
новим складом старшин, полк скла
дався з 3-ох куренів по сотні кож
ний, кулеметної, кінної, зв'язкової та
немуштрової - господарської сотень.
„Солдатських комітетів" в полку не
було. Особовий старшинський склад
був такий: командир полку — під
полковник Юрій Капкан; полковий
адьютант — підпоручник Олександер
Шаповал; його помічник — хорун
жий Микола Галаган. Полковим свя
щеником був о. Микола Маринич.
Курінні командири: 1-го куреня —
сотник Кириченко; 2-го — сотник
Степан Пазуренко; 3-го — сотник
Іван Забудьський. Полкові лікарі:
д-р Сергій Коломиєць, д-р Кость
Бризгун, д-р Журавель та д-р Хри-
стюк. Сотенні командири: поручни
ки Борис Барвінський, Журовський,
Микола Сологуб, Калиниченко, Іва-
нюта, підпоручники Методій Шапо
вал, Значко - Яворський, Семен Ло-
щенко, Лебедів. Чотові командири:
хорунжі Петро Певний, Іван Турян-
ський, Вергун, Павелко, Михайло
Мищенко, Слюсаренко, Івко, Заболот
ний, Загорулько, Микола Падалка,
Методій Довбня, Лук'яненко, Мар'я-
ненко, Сонцев, Іван Мулешко, Не-
краха, Кошиць, Ярмолюк, Пархомен-
ко, Макогін, Капкан та ін. Військові
урядовці: Андрушенко, Микита Хо-
ха, Маркович, Пилип Бойко, Попо
вич (капельмайстер) та ін. Добро-
вільцем - козаком до полку вступив
поет Григорій Чупринка. Переважна
більшість старшин і козаків були
фронтовики, не раз поранені, що ма
ли високі відзначення у російській
армії.
Незабаром утворено 2-ий полк і-
мени Наказного Гетьмана Павла По
луботка, але, після невдалого проти-
московського виступу, на другий
день по проголошенні II Універсалу,
його розформовано і вислано на
фронт. Недовго залишився у Києві і
Богданівський полк. Тимчасовий ро
сійський уряд, перестрашений націо
нальним рухом українців, великим
авторитетом Центральної Ради, ро
стом українських збройних сил, на
ростаючим конфліктом з Центральн.
Радою і збройним виступом Полубот-
ківського полку, наказав Богданівсь-
кому полкові залишити Київ. 25-го
липня 1917 року богданівці виїхали
на Південно - Західній фронт.
Та коли надвечір другий курінь
під'їздив до станції Пост Волинський
(6 кілометрів від Києва) ,його неспо
дівано обстріляли з обох боків заліз
ниці, із гвинтівок і кулеметів, солда
ти кирасирського полку, яких вислав
полк. Оберучев. Потяг зупинили, і
кирасири, під проводом своїх стар
шин, почали бити та витягувати з
вагонів безборонних богданівців, бру
тально лаючись та погрожуючи: „Ми
вам покажем автономію!"
Наслідком того дикого й ганебно
го нападу 16 козаків убито, а ЗО по
ранено. Домагання Центральної Ра
ди покарати і усунути полк. Оберу-
чева, а кирасирів вивести з Києва,
— не було задоволене.
Похорон забитих богдашвців ви
лився у велику національну мані
фестацію. Взяло в ньому участь май
же все українське громадянство мі
ста. Труни забитих вояків везли во
лами на санях, укритих червоною ки
тайкою. Жалобний похід, в супроводі
духовенства, членів Центральної Ра
ди та представників організацій, під
звуки траурного маршу та співу хо
рів, дійшов Хрещатиком до Флорів
ського монастиря, де й поховано у
братській могилі забитих богданівців.
Це була перша кров і перші жер
тви, що їх принесли богданівці за
своє первородство. Полк не доїхав
на фронт, а затримано його в районі
Чорного Острова, в селі Росошенець,
де він простояв коло двох тижнів.
Там же складено перший українсь
кий муштровий статут.
Після інспекції полку вищим ро
сійським командуванням, коли коза
кам 2-го куреня довелося маршува-
ти босими ногами по стерні, бо чобо
ти, як і частину одягу, кирасири по
грабували, а інтендантство нічого не
давало, богданівці пішли на фронт
10»