ДУМКИ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ
(З посмертної
спадщини)
Хто у мистецтві має розум, а не має
почуття, той не має генія. А хто не
має розуму, а має почуття, той бо
жевільний.
Молоденьке сонце на обрїі і люди
на з поверненим лицем до сонця •
—
дві речі, які творять свіжість думки.
І ніколи та людина, що має ясне і
свіже сприймання світу, не може бу
ти злочинцем. І тому треба, щоб лю
ди не утомляли одне одного.
Поетом я зву ту людину, що про
Бога і людей, і про речі світу може
сказати правдивіше, ніж я.
*
Коли розумна людина
виявляє
свою глупоту, тоді вона вільна і не
залежна ні від кого, бо боятися глу-
поти
—
це боятися оточення і бути
залежним.
** *
Я гадаю, що коли є тяжіння між
космічними речами, простір, у якому
пробувають згадані тіла, все змен
шується і зменшується на підставі
Кеплерового закону, який говорить,
що тіла спрямовуються тяжінням до
сполуки між собою. Тому ми, істо
ти, що думаємо, мусимо чекати зни
щення всіх незчисленних речей у од
ній універсальній речі однієї форми.
**
Люди живуть тільки почуттями. А
вимагати від них, щоб вони жили
думками, це однаково, що вимагати
від богів, щоб вони нас почули.
**
*
Люди розповідають для того, щоб
повідомити одне одного про себе, про
те, що вони дізналися. І книжки пи
шуть про те саме. Але тому, що ми,
люди, живемо своїм віком на одно
му малесенькому місці і дивимося в
одно маленьке місце просторів неба
і землі, то ми і дізнаємося про себе зав
жди те сами, що дізналися наші пред
ки і наші товариші. І будемо дізнава
тися те саме, що вже відоме, тільки
що у логічних реченнях стовитимемо
розділові знаки в інших місцях. І це
нас тішитиме і трошки вдовольняти
ме, бо ми будемо завжди діяльні.
*
У нас немає вільної преси, бо ду
рість і безсовісність є страшніше не
вільництво від кріпацтва. І наша
оригінальна думка є першоюжертвою
наших газет і журналів, і приречена
ними до перманентної зради своєї
нації. Цебто до мовчання, яке в на
ших умовах кричить голосніше і кра
сномовніше до нашого могутнього во
рога, ніж базарні голосномовці та ра-
діові апарати.
Цілий вік жити обов'язком
—
це
жити арештантом, хоч і не перебува
ти у тюрмі.
** *
Послухай чорта, то будеш сподіва
тися рога собі на чоло.
*
Бути дурним
—
це щастя людині
на нашій землі похоже на те, що ан
тичні греки колись скорботно визна
чали, кажучи: „Найщасливіший той,
хто ще не народився, а як народився,
то буде щасливіший, коли швидко
вмре". Але удавати дурного
—
це бу
ти мудрим на цім світі. Тільки що
мудрість, ми знаємо, все ж таки мен
ша від щастя.
**
*
Показати людину засобами мистец
тва
—
це показати дурість і мудрість
нашого часу, а автора показу явити
божеством, яке завжди нещасливе від
ясного бачення світу.
131