Basic HTML Version
навіть посилати свої статті для друку
за кордон, як робив це, наприклад,
поет Граб-Гробовський.
Наприкінці статті автор нападає на
українських „буржуазних націоналіс
тів”, хоч правда, не згадує імен тих,
які найбільше написали про А. Гон
чаренка, розшукують матеріяли про
нього і не кривлять душею, твердячи,
як совєтські автори, що „він ніколи
не ототожнював царизм з російським
народом”. Досить поглянути на його
статті в тій самій „Свободі-Аляска
Геральд”, де він писав про сваволю
та жорстокість царських урядовців,
експлуатацію, про злочинність уря
дових установ, якраз те, що є харак
терне для совєтського режиму.
Зайво наводити тут усі перекру
чення совєтського автора,бо їх заба
гато- Ось, наприклад, він пише, що
Гончаренко заснував „Русское Пан-
Славянское Общество”, а в дійсності
було засноване 14 грудня 1867 р. „То-
варищество Декабристов”, яке пізні
ше було перетворене у „Русское и
Пан-Славянское Общество”, вже тоді,
коли Гончаренко не був в складі ста
рої громади. А. Гончаренка виклю
чили з „Товарищества Декаористсв”
у березні 1868 року, себто через три
місяці після його заснування.
Чому не навів М. Варварцев остан
ніх рядків зі „Споминків” А. Гонча
ренка, де він писав: „Моя Ненька У-
країна і джерело козацтва, якоже
фенікс, воскресне на добро людям,
на вічну славу і волю. Поляки пек
ли нас живими, і тепер печуть нас
москалі; незабаром ввесь світ встане:
згубити і великого і малого і ім'я
московське (підкреслення наше — І.
С.), варварів-людоморів з лиця зем
лі. З цею вірою а в останній раз за
крию мої очі і засну навіки” . . .
А. Гончаренко до смерти залишив
ся священиком Православної Церк
ви, хоч багато писав негативного про
Московську Церкву та її представни
ків. „Преіємственне рукоположеніє од
апостолів, — писав він, — я не ски
нув із себе і маю при собі . . . наш
учитель повелів нам мазати оливою
рани, прокажених очищати, біси ви-
гоняти, — туне приясте,туне дадите.
„Хто приходить До мене з вірою — я
курую його . • .”
М. Варварцев у своїй статті подав
важливі, ще досі не знані дані про о.
Агапія Гончаренка, але щодо життя
та діяльности нашого першого полі
тичного емігранта в Америці ми, ’‘бур
жуазні націоналістичні історики”,
безперечно, маємо більше можливос
тей писати правду. Бо ніхто нас не
цензурує, ніхто не змушує триматися
партійних вказівок, подавати факти
в ленінсько-сталінській інтерпретації.
БІЛЯ СЯНУ
На темні доли, тихий Сян
Лягає місягний туман.
Туман, туман пославсь габою
. . .
А людям скрізь нема спокою.
Зійшлися, виснажені, там,
Де вимріяно дивний храм
Без огорожі-гастоколу,
Без вікон, стін і свят-престолу:
В густому лісі, з двох берез
Один росте могутній хрест
.
Його повстанці спорудили9
Як перший раз у бій ходили.
/, пригортаюги до лиць
Своїх дітей, упали ниць
. . .
Дарма, що їм гудес не буде
—
В самій молитві зриме гудої
І лине спів
.
Тремтять уста
Довкола дерева-хреста.
Старі. Малі. Каліки. Хворі.
Мов душі мертвихусяють зорі.
ОЛЕКСА ВЕРЕТЕНЧЕНКО