Basic HTML Version
Написав Борис Ващук
Дереглядаючи фотознімки з мину
лих років, натрапив я на одну з
часу моїх матуральних іспитів. На
ній великими буквами написано: ,,А-
бітурієнти Української Реальної Гім
назії у Фюссені, 1946-1956”. Це мало
означати, що ті, які склали іспити в
1946 році, мали зустрітись за 10 ро
ків, тобто в 1956 році.
В цьому році мине 23 роки з часу
тих матуральних іспитів і 13 років
з часу призначеної зустрічі, яка, од
наче, не відбулася. Головною причи
ною, чому та зустріч не відбулася,
були обставини, в яких без вийнятку
опинились всі учасники тих мату
ральних іспитів, учителі й учні. Це
— доля більшости переміщених осіб
після другої світової війни в Західній
Німеччині.
В той час всі учасники тут описа
них матуральних іспитів жили в та
борі УНРА, в містечку Фюссені, у Го
рішній Баварії, в Західній Німеччині.
В тому таборі вдалося зорганізувати
українську гімназію, головно завдя
ки щасливій обставині, що там зібра
лася частина учителів і учнів колиш
ньої української гімназії, яка існу
вала перед і під час війни в Модржа-
нах, в Чехо-Словаччині. Директором
гімназії у Фюссені став д-р І. Ясін-
чук, а з ним викладали і такі виз
начні наші педагоги, як д-р М. Доль-
ницький (історія), батько і син Рин-
дики (математика й фізика), Чуба
тий (латина), Балабас (зоологія) та
інші.
Українська гімназія у Фюссені про
існувала досить коротко, всього від
осени 1945 р. до червня 1946 p., але
встигла підготувати до матуральних
іспитів кілька десятків молодих лю
дей. Перший такий іспит склали уч
ні 8-ої кляси в березні 1946 р- На го
лову іспитової комісії запросили полк.
С. Глушка, який жив тоді в таборі
Ляндсгут, Баварія.
Рівночасно з підготовою до іспитів,
що їх абітурієнти склали з більшими
чи меншими труднощами, йшла під
готова до матуральної забави і виго
товлення т. зв. ,,табльо”, цебто спіль
ної фотознімки всіх учасників іспи
тів. Для мистецького оформлення
„табльо” запросили відомого мистця
І. Кейвана, який виконав завдання
дуже добре. Щоб спільно зфотогра-
фуватись, усі абітурієнти поїхали до
Мюнхену — приблизно дві години
їзди залізницею, а щоб добре вийти
на знімці, деякі мусіли позичати в ін
ших товаришів краватки, сорочки і
навіть костюми, бо своїх не було з
огляду на повоєнні часи.
Відносно матуральної забави, то це
теж не була проста справа. Розділи
ли обов’язки між усіма абітурієнта