Basic HTML Version
швидко вивозили з Еспанії. Нато
мість постійними мешканцями були
там упродовж усієї війни німецькі й
італійські дезертири, учасники еспан-
ської Міжнародної бригади та різної
масти „апатріди" — бездержавні, в
тому числі й кілька українців, включ
но з автором цієї розповіді.
Сам табір — це сторінка для себе.
Його побудували, мабуть, під час ес-
панської
громадянської війни для
„ворогів народу" з протилежного бо
ку, залежно від того, в чиїх руках
була Міранда. В кожному разі деякі
інтерновані з Міжнародної
бриґади
показували на пагорбки за табором і
твердили, що це — масові
могили
зліквідованих. Але під час другої сві
тової війни він був майже екстерито-
ріяльною „республікою" під опікою
альянтів.
Положений за містом, табір займав
яких два гектари площі, обведеної не
надто високим муром, двома рядами
засіків з колючого дроту і ровом. У
самому таборі було 27 бараків для ін
тернованих, один ліпший барак для
інтернованих старшин, був кінотеатр
зі сценою і фортепіяном, так звана
міжнародна бібліотека, читальня, лі
карня та ряд інших устатковань. Бу
ла і капличка. Найкращим у таборі
був досить великий майдан і купаль
ний басейн. Коли мова про бараки, то
це були радше колишні бараки, бо
залишились тільки цегляні стіни, а
все дерев'яне інтерновані обдерли й
попалили. Це діялося завжди, коли
француз ів повідомляли про виїзд до
Африки. Це траплялося
щокілька
тижнів, коли призбирувалося досить
утікачів на такий транспорт, і за кож
ним разом ті, що мали виїжджати,
увечері запалювали на майдані табо
ру, можна сказати, прощальну ват
ру : палили вікна, двері та все, що
тільки горіло, при цьому проголошу
ючи ,,іп-іп урра" та співаючи „Мар
сельєзу", частіше
„Інтернаціонал".
При цьому принагідно бились, і вза
галі було весело й різноманітно.
Табір, з огляду на воєнні часи і во
єнних людей, що через нього перехо-
Перші українські
„репрезентанти" в
мірандському
концентраційному
„де
позиті" під час другої світової війни:
автор розповіді й інж. Ю.
Карманін.
дили, був під юрисдикцією еспансь-
кого міністерства війни та під безпо
середнім зарядом, чи радше охороною
війська. Командантом табору був ,,мі
кольонель", себто полковник у ци
вільній професії лікар-психіятр, що в
цьому інтернаціональному „депозиті"
могло мати ліпше застосування і пра
ктичну вартість, ніж у будь-якому ін
шому домі божевільних. Він мав до а-
систи кількох нижчої ранґи старшин і
яку сотню вояків із так званими „ка
баками" на чолі кожного відділу. То
му, що між вояками й інтернованими
швидко нав ' язувались дружні відно
сини, військову залогу того „депози
ту" де сить часто змінювали.
135