Basic HTML Version
жим на своїх: „Досить уже нас учи
ли доносити один на одного, і бачи
мо, скільки крови це нам коштува
ло, як підірвано довір'я брата до бра
та".
Так, бувало в Гайденав всього цьо
го. Була власовщина, була малоро-
сійщина, були свої, домашні злодії,
що підривали престиж табору, кра
дучи свиней у сусідніх бауерів, були
самогонники, що розпиячували на
ших людей.
У червні 1946 року наказом Упра
ви запроваджено ряд заходів, що ма
ли піднести таборову дисципліну та
посилити відповідальність кожного
таборянина перед своєю громадою.
Зокрема, при Управі створено Інфор
маційне бюро, що мало вивчати мо
ральний стан табору, приймати скар
ги від його мешканців на незаконні
дії службовців, негідні вчинки окре
мих людей, а рівночасно інформува
ти загал про всі актуальні питання.
Це ж таки бюро було зобов'язане че
рез Управу та через загальні збори
таборян негайно усувати все негатив
не, що було в таборовому житті. Всіх
порушників громадського життя ка
рано створеним при Управі судом, а
якщо вони відмовлялися ставати пе
ред цей український суд, — переда
вано їх німецькому судові. Таборовий
суд мав право карати винних тяж
кою працею або видаленням їх поза
межі Гайденав. Праця в таборі була
обов'язком кожного.
Не раз переходив табір Гайденав
період „урядової кризи", коли з тих
чи інших причин захитувалось дові
р ' я громади до Управи. Тоді прихо
дили зміни на „найвищих
постах",
розпалювались пристрасті, на лавоч
ках під бараками гриміли критики.
На зміну інж.
Дроздовського, що
фактично створив табір Гайденав і
вирішив присвятити себе розбудові
видавництва „Заграва", прийшов Гу-
зар, колишній старшина УНР, який
з дубцем у руці приборкував анархі-
стичні елементи. Але іспит своєї полі
тичної зрілости склала гайденавська
громада під час перших виборів сво
єї Управи. Тоді протягом цілого дня
до виборчих урн простягались черги
виборців — чоловіків ,жінок, моло
дих і старих. Багато з них уперше
взяли участь у дійсно демократичних
виборах — вільних, прямих і таєм
них. Про такі вибори вони перед тим
тільки чули. На запрошення таборян
прибули до Гайденав представники
англійського військового
команду
вання, які разом з директором УНР-
РА, в супроводі керівника та старос
ти табору заходили до виборчих кім
нат, говорили з виборцями.
Так загублена у німецьких „гай-
дах" жила, працювала й виглядала
кращих днів українська громада. З
створенням в Бльомберґу Централь
ного Допомогового Комітету виїха
ло з табору видавництво „Заграва".
Люди помалу виїжджали на амери
канську зону, де були кращі вигля
ди на еміграцію до Америки. Чима
ло таборян виїхало до Англії і Бра
зилії, а пізніше до Канади з поміччю
Фонду Допомоги Українців Канади,
що діяв лише в англійській зоні на
чолі з пані А. Храпливою, а пізніше
п. Е. Василишиним. Багатьох нема
вже на світі, „колись веселих, моло
дих". Ще якийсь час працював в Ню
Иорку створений новоприбулими емі
грантами з Німеччини комітет „Гай-
дзнавці — гайденавцям", що опіку
вався залишенцями. Тепер на місці
табору Гайденав існує маленька ук
раїнська оселя, мешканці якої все ще
тримаються рідних традицій, відзна
чають національні свята. І навіть по
ставили пам' ятник Симонові Петлю
рі. А колишні мешканці Гайденав
напевно ніколи не забудуть тих днів,
сповнених хвилювань, сподівань, ра-
дости, а часом і розпачу, що їх про
вели вони в тому таборі в північній
Німеччині, на „гайдах".
155