Basic HTML Version
їнців. Це той елемент, що, безпереч
но, підсилює спротив керованому з
Москви російському шовінізмові. Мос
ковська пропаганда, хоч і проти сво
го бажання, мусить рахуватися з ци
ми настроями в Україні. Тому в пре
сі комуністичній згадується про „су
веренність" Совєтської України і про
„дружбу народів", про „розцвіт куль
тури української" і т. д. У свідомих
людей ця пропаганда викликає гіркі
почування: мовляв, "б'ють і плакати
не дають" і примушують цілувати ру
ку, яка нас б'є. Все це елементи —
раціональні і чуттєві, — котрі, охо
пивши ширше коло людей, стануть
в слушний час силою.
Додаймо: в 1917 р. на визначних
місцях в українській боротьбі з,а дер
жавність стали люди, що тільки піс
ля упадку царського режиму відчули
себе українцями: брати Михайло та
Іван Омеляновичі - Павленки (наро
джені в Петербурзі), Всеволод Пет
рів (виростав у Петербурзі), Микола
Юнаків і багато інших полковників
і генералів Армії УНРеспубліки. Во
ни доказали свій патріотизм не тіль
ки на словах . ..
В тому, що українська мова ближ
ча до російської, як до інших мов, є
невигода, але теж і певна вигода: ук
раїнець, втративши рідну мову і здо
бувши національну свідомість, легко
може вернутися до мови своїх пред
ків. На це маємо численні приклади
в минулому і в сучасному. Але еспа-
нець чи татарин, що прийняв росій
ську мову і забув рідну, вже (наза-
гал) втрачений для свого народу.
Загрозу для малих народів збільшує
також їх мале число. Українського
народу Москві, не вважаючи на ма
совий терор і організований голод
(1922, 1933, 1946), досі не вдалося ви
коренити. А як удержимо свою біоло
гічну основу, то переживемо й новий
оскаженілий натиск російського шо
вінізму, керованого комуністичною
ідеологією та централістичним апара
том Москви.
Тому
дів".
не належу до „чорногля-
„ВУЛИЦЯ УКРАЇНИ" В ТУЛЮЗІ — ФРАНЦІЯ
Інж. Сергій Пащенко (1891^-1910) промовляє під час урочистости відкриття
„Вулиці України" в Тулюзі в 1967 році. Поруч: дружина мера Тулюзи,
хресна мати вулиці, із китицею квітів.
158