Basic HTML Version
Іштвана. Ніким не турбований йшов
ведмідь поволі в сторону гір, значу-
чи свій шлях краплинами крови, що
спливала із рани в грудях, пробитих
гострим ножем Іштвана. Кров вільно
го ведмедя падала на зелену траву,
зелене листя й застигала червоними
плямами. Ясні промені заходячого
сонця знайшли його у глибокій дебрі,
подібній до тієї, куди водила його
ведмедиця, породивши його вільним,
і куди він вернувся, скинувши пута
неволі. Темна ніч закрила йому очі
вже на завжди.
ЖИТЬ СТАЛО КРАЩЕ . . .
Громадянина Маєровича арештува
ли за спекуляцію і ведуть під вартою
на міліцію. По дорозі зустрічає його
знайомий і питає:
— Абраша, куди ти йдеш?
— На полювання.
— А де ж твоя стрільба?
— її той, що позаду, несе, — пока
зав Маєрович на міліціонера.
Громадянина Маєровича спитали
раз, як він почувається під совєт-
ською владою.
— Як подорожний на кораблі, —
відповів Маєрович. — І нудить, і ті
кати нікуди.
СЛУШНА ПРИЧИНА
Після розгрому Гітлера через одне
село на Білорусі гнали червоноармій-
ці відділ полонених німців. З хат по
виходили селяни, жінки, діти, які
шпурляли на колишніх „юбермен-
шів" болотом і камінням. Один з по
лонених, що знав трохи московську
мову, спитав якогось чоловіка:
— За що ви так знущаєтесь над
нами?
— За те, що ви, сволочі, війну про
грали, — була відповідь.
і
Так загинув перший із трьох вед
медів, що їх трьох із білими плямами
>
на грудях привела була на світ вед-
: медиця в Вескидських горах.
Уважно читав акти судових дохо-
' джен про смерть Іштвана карний
[
суддя, старий, досвідчений мисливий,
який бачив і знав чимало людського
'
горя й нещасть. Похитав із спочут
тям головою, написав на обкладинці
t
актів червоним олівцем „Кізмет" і
[ велів ці акти записати до реєстру
полагоджених справ.
НАУКА В ЛІС НЕ ЗАВЕДЕ
До вечірньої школи в Ню Иорку
записується одна, старша віком жін-
ка.Директор приглядається їй уваж
но і питає:
— Мені здається, пані, що ви вже
колись ходили до нашої школи?..
— Так, але це було досить давно...
з десять років тому. Але я довго не
ходила, може два-три тижні.
— А чому так коротко?
— Бо я хотіла навчитися підписати
своє ім'я, тільки всього.
— А тепер?..
— Тепер я вдруге вийшла заміж і
маю інше ім'я...
ДУМКИ.
. .
If Люди вже мають таку вдачу, що
їх легко водити за ніс. Треба тільки
намазати пальці таким запахом, який
вони люблять.
If Давні учені не в одному відріз
няються від сучасних. Тільки дурні
всіх часів однакові . . .
|f Світ не був би такий поганий,
якби його зачасто не „поліпшували".
|f Жінки завжди хворіють, а чоло
віки вмирають. . .
ГУМОР
209