Basic HTML Version
Написав Іван Кедрин
Коли часто чуємо фразу, що „істо
рія повторяється", то, очевидно, не
треба розуміти її буквально. У різно
му часі й серед цілком змінених по
літичних відносин події не можуть
повторятися. Зате бувають аналогії
історичних подій, за їх внутрішнім
змістом, за їх концепціями. Такі ана
логії мають також велике значення
для правильного вивчення історич
ної правди, яку можна пізнати тільки
у прагматичній сполуці, у пов'язанні
внутрішнього змісту всіх подій в од
ну цілість. Для пізнання розвитку
української політичної думки необ
хідно ствердити і розглянути дві, так
мовити, засадничі державно-політич
ні концепції, існуючі за Козаччини й
новітнього періоду історії. Це — орі
єнтація на Польщу й орієнтація на
Московщину, чи пак новітню Росію.
В обох тих періодах історії України,
в 17-му і в 20-му сторіччях, знаходи
мо паралелі, що віддзеркалюють ті
дві орієнтації. В обох тих віддалених
одне від одного сторіччях знаходимо
теж паралелі, як трагічно закінчува
лись спроби будувати майбутність
України на союзі з одним із двох її
історичних ворогів. В обох тих сто
річчях, у 17-му ст. Козацько-гетьман
ської України, і в 20-му ст. Україн-
їнської Народної Республіки, маємо
історичні паралелі, як Польща й Мо
сковщина договорювались для поді
лу України. Пригадка тих подій ко
нечна, щоб дійти до логічного ви
сновку, що вільна українська самос
тійна Україна може існувати тривко
тільки в оперті у першу чергу на
власні сили, на силу державної сві-
домости найширших народних мас,
67