Basic HTML Version
Чайковський до Варшави. Там запіз
нався він з цілим рядом провідних
польських мужів — з Й. У. Нємцеви-
чем, ген. Хлаповським, Володиславом
Замайським і ін. Але смерть матері
змусила Чайковського повернутися в
родинні сторони, щоб перебрати бага
ту спадщину.
В 1830 р. цар Микола І іменував
його своїм камер-юнкером. Та все ж
таки Чайковський уважав своїм обо
в'язком узяти участь у польському
листопадовому повстанні 1830 р. Він
відбув цю кампанію поручником пов
станської волинської кавалерії під
полковником Каролем Ружицьким.
По упадку повстання, Чайковський
не мав змоги повернутися до свого
маєтку і мусів, разом із багатьма пов
станцями емігрувати до Франції.
Там одружився він з францужен
кою Леонідою Ґабарет, з якою мав
четверо дітей: двох хлопців та двох
дівчат.
При кінці 1835 р. Чайковський взяв
участь в історичному конгресі в Па
рижі, де виголосив реферат на тему:
„Джерела та впливи козацької доби
на півночі й сході". Там він ствердив,
що за козацьких часів на Україні
процвітали лицарська поезія та ко
зацькі думи, авторами і композитора
ми яких були головно козаки і бан
дуристи, а їхня мова була народною і
такою була їхня тодішня українська
література. У своїй доповіді Чайков
ський твердив, що — це щойно тільки
польський поет Богдан Залеський за
початкував польську літературу оспі
вуванням козаччини й українського
побуту. А до того часу, казав він,
польська література була лише наслі
дуванням давньої клясичної літера
тури з XVI, зокрема французької з
XVIII століть.
Чайковський був і непересічним
повістярем, який захоплював читачів
своїми козацькими повістями. Його
літературні твори втішалися не мен
шою популярністю, як твори тодіш
нього польського прозаїка Юзефа
Крашевського. Козацькі повісті Чай
ковського відзначалися живим опові
данням, яскравим кольоритом, живи
ми сценами з реального життя і здо
ровим гумором. Творчість Чайковсь
кого цінна для українців тому, що
він увів до своїх творів нові сюжети
з історії України і Козаччини. Прав
да, описувані ним козаки не були
історичними постатями в повнім того
слова значенні, тільки виведені уя
вою автора й виідеалізовані ним осо
би отаманів, або свавільних та від
важних юнаків.
Міжнародна середньоевропейсь к а
політика в 1831-1836 роках не була
стабільною. Вона виявлялася здебіль
шого в тому, що, головно, чотири то
дішні європейські потуги, як Росія,
Франція, Англія та Австрія, поборю
вали себе взаємно у своїх аспіраціях
і починах.
„ГОТЕЛЬ ЛЯМБЕРТ"
Після поразки польського повстан
ня в 1831 році еліта польського по
літичного проводу виеміґрувала до
Парижу і там зорганізувала польсь
кий еміграційний політичний центр.
Провід над польською
еміграцією,
кількість якої в Парижі з дня на день
більшала, обняв польський маґнат і
політик, князь Адам Чарториський.
Він купив у Парижі великий та прос
торий мешкальний дім названий „Го
телем Лямберт". В цьому готелі кон
центрувалося політичне та культурне
життя екзильних поляків. Чарторись
кий утримував там створені ним різні
політичні установи і бюра. В цьому ж
готелі була зорганізована велика бі
бліотека, в якій протягом довгого ча
су, аж до виїзду в Туреччину, працю
вав Адам Міцкевич.
У своїй
політично-організаційній
праці Чарториський спирався на двох
екзильних об'єднаннях: в Лондоні на
Товаристві Приятелів Польщі, а в Па
рижі на Літературному Товаристві,
яке теж мало свій осідок в готелі
Лямберт.
Щоб створити й закріпити постійну
базу для своєї дипломатичної діяль
носте, князь Чарториський концен
трував початково свою діяльність у
Франції. Тимчасово він не пропагу-
87