Basic HTML Version
книжки, проектованій Варварою Пох-
вальською, вміщений малюнок кін-
нотчиків Чайковського, та рисунок
півмісяця з білою п'ятираменною зо
рею. Сам текст споминів має 287 сто
рінок .вступні завваги 41, позначені
римськими цифрами, коментарі ре
дактора займають 13 сторінок (288-
301) друку й індекс осіб і місцевос
тей 12 сторінок (302-314). У книжці
вміщені чотири цікаві ілюстрації: о-
риґінальний портрет Чайковського в
турецькому генеральському мундурі
та відзнаками, відбитка
козаків з
Добруджі, групові зображення нек-
расівців і старовірів, оттоманських ко
заків тощо.
З А К І Н Ч Е Н Н Я
Михайло Чайковський, автор згада
них споминів, був свого часу однією
з визначних індивідуальностей дарма,
що у великій мірі контроверсійною
особистістю, а для тодішніх поляків
особою, що її треба поборювати. Все
таки він був людиною непересічних
здібностей, талановитим письменни
ком, дипломатом, незрівняним органі
затором козацького війська, серед я-
кого ясним полум'ям горіла любов
до своєї поневоленої батьківщини-Ук-
раїни. Козаки вірили, що під прово
дом Чайковського козацька Україна
стане вільною. Чайковський, всупе
реч панівним тоді поглядам екзиль-
них поляків, твердо заступав думку,
що Польща без самостійної України
ніколи не відзискає політичної неза-
лежности. Він плянував, на випадок
війни між Туреччиною та Росією, зай
няти насамперед Україну, оголосити
її самостійною, а потім з українським
військом, зорганізованим серед місце
вого населення, йти визволяти Поль
щу. Хоч ті пляни не здійснилися, то
сама його ідея не була позбавленою
реальної основи.
Як визначний польський письмен
ник він черпав теми до багатьох сво
їх повістей із життя та історії Украї
ни і тому його зараховано до пись
менників української школи.
Коли Чайковський закінчив писан
ня своїх споминів, постановив їх пере
дати до диспозиції своєму синові А-
дамові Чайковському, штабовому рот
містрові російського курляндського
полку, з тим, що він має вирішити, чи
ті спомини опублікувати, чи зберегти
в архіві. В супровідному листі до сина
він написав таке: „По докладному
провіренні фактів і по основній заста-
нові над тим, що ось діється в полі
тичному світі, я виробив собі сильне
і незмінне переконання, що самостій
не існування поляків серед даних об
ставин є уроєною і неосяжною фік
цією, не лише з вини самих поляків,
але і з огляду на загальне ставлення
Европи, яка ніяк не хоче зважитися
на розчленування Росії. Я покинув
моє становище в Туреччині, бо не хо
чу стояти на перешкоді тим полякам,
які проти мене воюють, і також тому,
щоб не стати предметом наслідуван
ня для тих поляків, які хотіли би
служити Польщі, будучи захоплені
марними та нереальними задумами".
Контроверсійна особа Чайковського
є, як досі, мало відомою загалові ук
раїнської читацької громади. Тому ду
же корисним було б, якби наш науко
вий і літературний світ заінтересу
вався ним ближче, перевірив об'єк
тивні основи й ідеї його українофіль
ства, причини, якими керувалися то
дішні поляки у безкомпромісовім йо
го поборюванні.
Важливе й те, що Чайковський на
гадує нам, що під турецьким пану
ванням українські козаки мали свою
національну і військову автономію,
що її турецький уряд шанував і не
касував. А цей час охоплює роки від
гетьмана Петра Дорошенка, аж до
часу Мегмеда Садик Паші — Михай
ла Чайковського.
97