Basic HTML Version
сько-польського комітету — 100-річ-
чя громадянської
війни, що була
надрукована в числі з 18 грудня 1962
року за підписом д-ра А. Ружансько-
го, згадує про генерала бригади Іва
на Васильовича Турчина, якого ува
жають за „козака" „укра їнця" чи
„москаля", і який причинився до за
снування місцевости Радом в півден
ній частині стейту Іллиной. Важли
вим моментом у статті д-ра Ружансь-
кого є ствердження
національности
ген. Турчина. Він поставив українсь
ку національність на 2-му місці, а від
носно російської вжив
сполучника
„чи". Ми знаємо, що польська історіо
графія не грішила і не грішить спе-
ціяльними симпатіями до українців,
тож вказання української національ
ности ген. Турчина мусить бути ба
зоване на якихсь конкретних історич
них даних. В американських джере
лах найбільше згадується про гене
рала Турчина, „козака" — що вка
зувало б, що й він сам не хотів на
зивати себе росіянином. Якщо йде
про російське пов ' язання ген. Турчи
на, то згадується також, що ген. Тур
чин був одиноким російським війсь
ковиком в цивільній війні.
Перебуваючи в рядах
російської
армії, ген. Турчин називався Турчи-
ноф — хоч, як знаємо, то навіть і
тепер дуже багато українців зміняє,
із знаних їм тільки причин, свої пріз
вища на зразок російського звучан
ня. 'Чимало таких українців із зруси
фікованими прізвищами повернулися
і повертаються тепер до свого первіс
ного українського прізвища. Дуже
правдоподібно ,що так само було і з
ген. Турчином.
Особа ген. Турчина відома не тіль
ки з історії цивільної війни, але го
ловно з історії міста Чика ґо і стейту
Іллиной.
В 1968 р. Чика ґо святкувало 150-
річчя свого існування. Шкода, що
українці не спопуляризували якраз в
тому часі особи ген. Турчина — ге
роя цивільної війни — українця з
походження, кол. мешканця Чикаґо,
особистого приятеля президента Лін
кольна. Але сьогодні про це запізно
говорити.
'*"
В історії Чикаґо, що її написав А.
Т. Андреас і що була видана 1885
p., в II томі на стор. 180-ій і даль
ших є подані деякі біографічні дані
про ген. Турчина.
„Полк. Іван Васильович Турчин, з
19-го полку іллинойських доброволь
ців — був уродженцем Росії (треба
розуміти рос. монархії) і в часі свозї
молодости був кадетом
військової
школи в Петербурзі. Після закінчен
ня школи одержав ступінь ляйтенан-
та царської армії, а за деякий час
був підвищений до ступеня сотника-
капітана.
Висланий на 3 роки до
школи генерального штабу, закінчив
її з відзначенням, засвоївши собі тео
ретичне знання зі всіх ділянок мілі
тарної штуки. На початку кримської
війни був призначений 1-им асистен
том команданта технічних частин, я-
кі безпосередньо підлягали Великому
князеві Олександрові, пізнішому ца
реві. Як знавець
технічного діла,
Турчин опрацював також оборонну
систему фінляндського
побережжя,
затверджену самим царем. Під час
війни, розчарований царським деспо
тизмом і тиранією в армії (кара бу
ків), та маючи демократичні погляди,
здобув дозвіл на виїзд до Німеччини
на поглиблення технічних студій. З
Німеччини, через Англію виїхав до
З' єднаних Стейтів Півн. Америки, де
закінчив згл. доповнив свої технічні
студії, і в час, коли його назначено
командантом 19-го полку іллинойсь
ких добровольців, працював в тех
нічному відділі y.C.R.R."
Стільки біографічних даних з істо
рії Чикаґо. Скупі вони, все ж таки
цікаві тим, що в особі ген. Турчина
бачимо людину, перед якою відкри
валася кар ' єра в царській армії, але
яка, не погодившись з царським са-
модержавієм, вибрала свободу.
В тій же історії описуються досить
докладно бої 19-го полку, який був
під командою полк. Турчина. Дуже
точно записана в історії подія ряту-
99