Basic HTML Version
Володимир ДНІВ
ІЗ ЦИКЛУ: МРІЯ ТА СЛОВО
XXX
В постійнім сумніві питаю,
Що ввегері осталось з дня,
І ги в бажанні урожаю
Я випив з гаші труд до дна
—
В тривожнім сумніві питаю.
Тривожна мисль летить в минуле
Шукати відблиску хвилин,
Що не пройшли, не проминули,
А в слово перейшли, ги в гин
І зберегли повік минуле.
І проникає мисль в одгаї
Недовідоме дальших днів,
Що ще зроблю, скажу й пізнаю,
Чи переллю гуття всі в спів
І творгу мисль звільню з одгаю?
18 липня, 1971
XXXI
Нема між „вгора" й завтра" нині,
Лиш мрій постійний перелив,
Горіння пристрасне в людині
І гордих задумів посів,
Як в творгості пропаде „нині".
Між „вже" та „ще" не знаю досить
В тенетах ясної мети,
Щоб в золоту погідну осінь
У сад багатий увійти,
Як довго ще не знаю „досить".
Як довго туга жде на жниво,
Не жаль терпінь неситих літ,
І знов
—
поривами щасливий,
В саді блукаю Гесперид,
Готовлю хтивий райське жниво.
21 липня, 1971
XXXV
Знов горобинове намисто
Нагадує, що рік пройшов,
І запитаюся, ги змістом
Мій шлях я виповнив ізнов,
—
Червоних ягідок намистом.
Червоний плід в зеленім листі
—
Вже звершення і ще життя
Спокоєм сповнить благовісті,
Що смерть не сіє забуття,
Як ягідки в гервонім листі.
І мирно листя золотіє,
Як мргі зріють в плоді слів,
І в книгах скрита слів стихія
В мандрівці в далегінь віків
Щорік із листям золотіє.
14 серпня, 1971
ЦО