Basic HTML Version
боту у Львові. Працюючи в бібліотеці ковським караулом" зовсім не іде-
НТШ в pp. 1921-22, я познайомився альна.
і заприязнився з В. Дорошенком, піз-
Друга світова війна вирвала В. До-
нав його величезну ерудицію. 1921 р. рошенка з Рідного Краю, недоля за-
у Львові вийшла книжка В. Доро- несла його аж за океан. Але й тут Во-
шенка „Революційна Українська Пар- лодимир Дорошенко не покинув нау-
тія".
кової праці, був невтомним трудівни-
Не мав він ілюзій, поширених тоді ком на полі української культури до
в Галичині, мовляв, за Збручем є кінця.
„українська держава". 1927 р. я про-
В. Дорошенко не був тільки спе-
відав В. Дорошенка у Львові, приї- ціяліст з бібліографії. З нього був теж
хавши з Праги. Іронічно він оповідав, талановитий літературний критик і
як один учений „радянофіл" переко- журналіст. В. Дорошенко володів пе-
нувзв його: „Чого ви тут сидите? Там ром, як мало хто, і його працьовитість
над Дніпром ваше місце!" На це В. була незвичайна. Праці В. Дорошен-
Дорошенко відповів: „Поки я при ка навіки належать до „залізного
здоровім умі, не піду з власної волі ь фонду" української науки. В. Доро-
дім божевільних"... Він, здається, шенко осиротив дружину Софію і
вже в той час мав листи від Грушев- дочку — Володимиру, талановиту по-
ського, що ситуація України „під мос- етку. Обидві перебувають в Америці.
Наталія
ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
КВІТЕНЬ
Блакитний шлях
—
Дніпро попід горою
І скромних сотників над ним село,
Весняний шум і хати під водою,
Все те було, давно колись було.
І пригадалося ... Щодня весною
Так згадую тебе під вітру спів,
І казкою гарую золотою
Одноманітність довгих сірих днів.
О, краю мій! Шовковою такою
Цвіте блакить твоя в душі моїй,
І верби знов шепогуть наді мною,
І вітер знов мені співає твій,
І я сама роблюсь на мить такою,
Як там під вербами колись була:
Я знову дівгиною навісною
Про щастя й зорі мріять погала.
О, ви, сріблясті і розлогі,
Що вас рука батька садила,
Похилі верби край дороги,
Над ким шепогуть ваші крила?
Над ким ви журитесь у ясні
Весняні дні і в літні ногі?
Чом образ ваш в душі не гасне?
Чом серце вас забуть не хоге?
Щ