Basic HTML Version
Богдан
КРАВЦІВ
ТРАВЕНЬ
Як щороку буйна повідь зелені
Заливає сквери й бульвари.
Рожевіють квіттям яблунь встелені
Сірі бруки, спалені з жари.
Як щороку поглядами млосними.
Квітнуть вродливо oz% жінок
—
/
назавжди ніби ісплелось
з
ними
Любе слово в звабливий вінок.
Як щороку ... Оле
ж., —
хай не згадую
Днів юнацьких, п'яних щастям гульї
—
Все частіше зелен-травень зрадою,
Зривом наглим, тріскотнею куль.
Все частіше сальвами зловіщими
Розриваються соняшні дні
—
/
згоряють розпагем навіщені
Серце й ozi в терновім вогні.
І в жалобі, синє-сизім ладані
Нишкнуть скупгено нави церков:
Там на вулиці вісті негадані,
Замість соняшних зайгиків кров!
Зелен-дні паполомою горною,
Час вистукує стуком копит...
Погекайте! Ось прапор розгорнемо,
Ось вже золотом синь лопотить!
І вже вершники мгать над країною
І тологуть, рвуть травень ущент!
Гряде літо бурею зловійною
—
Наше літо!
Ще мить!
Ще момент!
186