Basic HTML Version
що мені потрібно; а чого не знаю, то що розумну людину і без науки по-
без того обійдусь. Он в нашім будин- шанує. Може й ліпше, що я не на
ку живе професор, що був у нашім
ТОЙ СВІТ,
а до Америки потрапила,
таборі, — такий великий пан у та- ^
т і л ь к и д а в б и
Вог
П а р а с к у н а ти
_
боровій управі. А тут і догі по-ан-
^
покарати. Буду
гліиськи ні бе, ні ме, і ніде його на
_
працю не беруть. А я маю два доля-
****
0
голитися, щоб Господь згля-
ри на годину. Тож питання: хто з нувся на мене бідолашну і розсудив
нас мудріший? Добра та Америка, нас поправді.
ВЕРЕСЕНЬ
Пливуть, пливуть далекі журавлі,
І сизий дим і гуси волохаті,
І пар з великої безмежної землі,
І гарби, і дуби, і сон, і хати.
І яблуні стоять великі, як журба,
І засипають вулиці розкішними плодами,
І вовк приносить здобиг у зубах
Кудись в ліси упевнено і прямо.
Його б підстрелити, його б схопить в аркан,
За ним би верхи цілі гони гнатись.
Трава підводиться, п'янюга і густа,
І йдуть дорогою замислені дівгата.
А потім вкриє все рідкий туман.
Усе
—
і переліг, і дим, і хати,
І вітряки, яких уже нема,
Казки, і сон, і гуси волохаті,
І я признаюся
—
люблю я степ,
Люблю дівгат, люблю сади і дині.
І пісня хай моя так само поросте
Густим катраном повсякгас і нині.
Вставай же, пісне, з горної землі,
Терпкою мрією і радістю загата.
Пливуть, пливуть далекі журавлі
І йдуть дорогою замислені дівгата.
К. ГЕРАСИМЕНКО