Basic HTML Version
ча було запляноване, а Грищенко
був тільки виконавцем дорученого йо
му завдання, що підтверджують такі
факти:
На початку січня 1921 року М. Ле-
онтович вирушив з Тульчина до бать
ка, в с. Марківку, куди прибув 22
січня, а в ніч на 23 січня його забив
Грищенко, а В. Дяченко в своїй
книжці подає дату смерти ніч на 10
січня. Видно хтось заплянував смерть
композитора на десяте січня, але з
невідомих нам причин він в дорозі
затримався
майже на дванадцять
днів довше.
Теплицька міліція знала про заги
бель композитора 23 січня, але ніяких
заходів не вживала, щоб розшукати
злочинця і тільки 26 січня пішла за
арештувати злочинця, але він учи
нив збройний опір міліції, після чого
невідомо де подівся.
Пасивність Теплицької міліції до
злочинів Грищенка свідчить, що він
був співробітником „органів", до я-
ких приймали тільки відданих і ви
пробуваних комуністів. Саме і таким
був Грищенко, якому доручили за
бити композитора Миколу Леонтови-
ча, тому то Теплицька міліція не мо
гла дати собі ради із злочинцем.
В передостанньому
абзаці полк.
Олійник пише, що: „Загибель компо
зитора Миколи Леонтовича схвилю
вала уряд Радянської України. Рада
Народних Комісарів УРСР ухвалила
постанову про забезпечення сім'ї і
увічнення пам'яті М. Д. Леонтови
ч а . . . " , але постанови про розсліду
вання загибелі композитора не ви
несла — видно не бажаючи встанови
ти ідентичність вбивника-большеви-
ка.
Ганна ЧЕРІНЬ
ОДНЕ СЛОВО
Рік за роком,
важучі, мов краплі
З безмежної вічності джерела ..
.
Як далеко від краю ми втрапили ...
Самі
—
чи доля нас завела?!
Ми стали на себе несхожі:
Розпанілі,
замериканізовані ..
Серце вмуровано в огорожі,
І що в нім
—
не видно назовні.
Ми навчились уже не ридати
За вербами і за левадами,
І свят рясних відзначаючи дати
Рахунки обачно провадимо:
На програні битви,
На ревні і марні молитви,
На душі замерзлих в Сибіру,
На нашу буденщину сіру,
На довгі літа,
промарновані
В чеканні весняної повені.
Ми отупіли в терпкім терпінні,
А проте,
ми не камінні:
Почуття ріжуть серце і розум
Під іншим кутом,
крізь гострішу призму,
І летить назустріч громам і грозам
Світлий прапор патріотизму.
І коли в дріб'язкових чварах
Кипимо, як в пекельній смолі,
Сполохає сполоху спалах
Наших душ заозер'я малі.
Гряде блискавична мить,
Розгориться у серці жарина
—
Нас помирить,
з'єднає,
зміцнить
Слово одне
—
Україна.
97