Basic HTML Version
Ніна РОГОБСЬКА
359
Фіялкові хмари пухли над Базаром, Задубіли ноги ковзали. Собака
Гнулася на вітрі висохла сосна.
Поруч них тягнувся мокрий,
Ой, навіщо яму риють біля яру?
[в реп'яхах.
Чом така широка? Чом така сумна?
Приручив
соб
пХОДЯ
„
косоокий
.
Смерть і кулемети притаїв чагарник,
Приручили
и ! Г О Д І 0
»
хлопці
КО
заки.
Від шинелів пахне потом і дощем.
3
ними ляже разом він на вічні роки,
Хлопці очайдушні, українці гарні,
Як взв0дили
м
боях
куркщ
Це для вас розрито рідний чорнозем!
Як { т а ш разом
в
^
кущамщ
Це по вас соснина панахиду править,
Де не
3
щ0 тм
_
г
або
Віткою махає, як кадилом піп.
[пень
„Вічну" вам співають чорноризні
_ .
і •>„<,„ ^
K г
звик він, ,ходя" разом з козаками
Вітер паламарить, дощ кропить ваш
1сти замгсть
Р
иж
У ~
житнш
^
Ь
'У
[гріб...
^
ень
;
В розвідку ходили поруч на світанні,
Разом несли варту, йшли вночі
Вивели із церкви у холодну мряку.
I
е
патруль.
Босі. Гологруді. Смертний блиск
Гей , і бились разом у бою останнім,
[в очах. У бою останнім до останніх куль ...
У шерегах перших мовчки шкутильгає
Ранений старшина. Кожний крок
—
як цвях.
Мерзлою землею рану затуляє
І тече із рани кров на битий шлях.
Вже кінець дорозі і кінець стражданню,
Вже у кулемети вставлено стрічки,
І шинелі сиві завмерли в чеканні.
Щоб зробити вчасно звиклий рух руки.
Комісарів голос вуха й серце ріже:
„Хто з вас хоче жити
—
переходь до нас!"
Пес кошлатий „ході" чорні ноги лиже.
Комісарів голос: „Ну, виходьте! Раз ..."
Дехто стрепенувся. Може вийде з лави?
Може проміняє за життя тризуб?
Гей, тримайся, хлопці! Україні слава!
„Не здамось,
—
а вмремо! З ката труп за труп."
„Гей, Щербак Степане, дякуєм за слово,
Мов тепліше стало в полі, під дощем ..."
„Ви, чорти зіркаті, в голові
—
полова!
Вчіться у повстанців, як вмирати ... Ще ...
Ще не вмерла
..."
Пісня мряку розідрала
Від хрипких горлянок до осінніх хмар ...
Наче прапор пісня в полі колисалась ...
І наказ останній кинув комісар ...
98