Basic HTML Version
МоскоЬськии апарат
Т Е Р О Р У
і иипигунсппЬа
-НапиеаЬ ЯС'ко
р о н а л д Сет,
КОЛИШНІЙ
старшина ро
звідки Королівських Повітряних
Сил, а пізніше високий урядовець в
англійському Відділі Спеціяльних О-
лерацій, автор сенсаційної книжки
„Екзекюшенерс", пишучи про совєт-
ську установу терору і шпіонажу —
СМЕРШ, вважає, всупереч тверджен
ням деяких західніх істориків, що ав
тократичні форми правління, які іс
нують в Росії від XV століття до на
ших днів, єдині успішні форми прав
ління, що ними можливо тримати
вкупі численні й відмінні етнічні гру
пи на території тієї величезної дер
жави.
Прагнення окремих підмосковсь-
ких народів відірватися від Москви
спричиняли постійні внутрішні заво
рушення та війни, які підривали мо
гутність і загрожували самому існу
вання тієї держави, що поширилась
від Балтійського моря далеко поза
Урал. З огляду на це московські ца
рі і нинішні кремлівські „вожді" вва
жали й вважають, що лише найгос-
трішою контролею народів і люди
ни можна затримати єдність і непо
дільність цієї монструальної імперії.
І так російський „імператар-самодер-
жець", „помазаник Божий" перевті
лився в абсолютного диктатора Лені
на, а далі Сталіна, Хрущова, Брежнє
ва, очевидно, з різним напруженням
„самодержавства"' в залежності від
суспільно-політичної коньюнктури.
Однак, процес уніфікації Російсь
кої імперії проходив дуже поволі та
з великими труднощами, і протягом
майже всього XVII століття Росія бу
ла охоплена анархією. Тому суворою
централізованою владою старалися
московські царі окріплювати автокра
тичні форми правління, яке, перетри-
вавши 300-літне панування династії
Романових, в ще суворіших формах,
підсилюваних перманентним терором,
перебрали сучасні большевицькі пра
вителі.
Якби Сталін, —• пише Роналд Сет,
99