Basic HTML Version
разі я не хотів обмовити чоловіка. Василь не був брехуном.
Навпаки, він був дуже правдивою і чесною людиною — справжнім
самоцвітом чистої води. Тяжко працював, не вживав горілки, все
життя іншим допомагав.
— Що ви хочете цим сказати?
— Те, що перлина — не вигадка хвастощів. Це — мрія, яка з
часом перетворилася в дійсність. Вона була реальна для нього, як
реальне для багатьох психосоматичне явище. Адже Америка —
країна необмежених можливостей. В Америці весь зміст життя в
досягненні успіху. Тут кожний живе в шуканні свого Ельдорадо. А в
нашого приятеля — звичайна праця, посередній заробіток, нічого
визначного. Буденність. Ось і здалося йому, що дав маху , що
доля з нього пожартувала... І додам, що Василь справді знайшов
перлину і навіть ходив з нею до ювеліра, щоб ЇЇ оцінити. Але
перлина була фальшива. Але мрія у нього вже з'явилася. Що ж із
мрією робити? Я сам спостерігав, як ішло чародійне перетворен
ня. Поступово між мрією і реальністю грань ставала все тоншою і
потім зовсім зникла. Василь щиро повірив у свою мрію, і йому
здавалося, що успіх його не обійшов, не обминув, що і йому дістався
виграш у льотерії.
Полковник замовк.
— Ви маєте рацію, — промовила я замислено. — У кожної
людини є своя перлина.
Пізніше я йшла імлистою вулицею додому. Гіркі сльози
котилися по моїх щоках. їх змивали краплі теплого дощу. Я
думала: „Бідний Василь. Таж він мав справжню дорогоцінну
перлину, якою володів до кінця своїх днів: це була його доброта і
його дар допомагати людям!"
Леся УКРАЇНКА
ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...
Все, все покинуть, до тебе
полинуть.
Мій ти єдиний, мій зламаний
квіте!
Все, все покинуть, з тобою
загинуть,
То було б щастя, мій згублений
світе!
Стать над тобою і кликнуть
до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти
з тобою,
—
З нами хай щастя і горе вмирає.
16. XI. 1900.
177