Basic HTML Version
молитви вчила його мати, а не бать
ко. Він був вдоволений із Петрика
і з себе самого. Аж одного вечора
Петрик зупинився по середині Отче-
нзшу, піднявся з колін і дивлячись
Василеві прямо у вічі спитав: „татку,
а чому ми щодня казаємо „хліб наш
щоденний подай нам сьогодні", а про
масло і молоко нічого не казаємо?"
„Казаємо" був Петриків вислів на
„кажемо". Але не це заскочило Васи
ля. Він раптом побачив своє власне
дитинство. Батька, зачитаного у „На
родній Справі" і матір, що клячала
біля нього й говорила з ним Отче-
наш . . . І ціле його дитинство на рід-
„Ти, може, думаєш завше одягати
наших людей у драні свитки й виши-
вані сорочки? Страждання, злидні,
соловейко і постійні мандри
—
на ін
ші землі, у каторгу, в ярмо, в пере
вертні?.. Ти думаєш, що ми не може
мо підняти якір свого корабля й по
ставити паруси ? Що ми не сильні ду
хом і ділами для того, щоб заспівати
веселої пісні про далекі краї, про
блакитні високості неба, про бадьорі
химери оновленого духа?"
Юрій Я н о в с ь к и й
(„Майстер корабля")
„Теперішній юнак відскочив би з
жахом, якби йому показали його ж
портрет у старості. Забирайте ж з со
бою в дорогу, виходячи з м'яких
юнацьких літ у сувору мужність, за
бирайте всі людські почуття, не зали
шайте їх на шляху
—
не піднімете
потім!"
Микола Г о г о л ь
(„Мертві душі")
„Людина не стає демагогом тільки
через те, що вона піднімається та
кричить до юрби: бо є такі часи, ко
ли це може бути священним покли
канням. Дійсна демагогічність дема-
ній землі стануло йому враз перед
очима. Глиняна долівка хати і широ
ка постіль батьків, на якій він заси
нав. Все своє дитинство побачив Ва
силь. А тоді тихо відказав дитині:
„Петрику, покищо будемо просити
Бозю про хліб, а про масло та молоко
колись пізніше — колись багато піз
ніше" . . .
. . . Часи міняються. Колись мати
вчила молитви. Тепер вчить батько —
Василь. Коли його син Петрик вирос
те — він знатиме, що молитва, яку
він щоденно мовить — це батьків
Отченаш. ..
гога окривається в його душі й вона
корениться у безвідповідальності що
до ідей, якими він орудує
—
ідей, що
не є його власним твором, а які він
тільки перехопив від їхніх справжніх
творців".
О р т е ґ а і Г а с с е т
(„Історія як система")
„Коли американець каже, що він
любить свою країну, він має на увазі
не тільки підгірські краєвиди в Ню
Інґленд, осонцені прерїі, безмежні до
лини, гори й океани Америки. Він
розуміє, що любить те внутрішнє по
вітря, внутрішнє світло, де живе сво
бода, де людина може дихати почут
тям самопошани".
Адлай С т і в е н с о н
„Ми повинні зберігати мир. Але
коли друга сторона із зброєю в ру
ках і з великим військом втішає вас
іменем миру, а в той час веде війну,
то вам не залишається нічого іншого,
як тільки воювати. Лише божевіль
ний може назвати миром те, що допо
може Філіппові перемогти всіх інших,
а накінець ударити на нас".
Д е м о с т е н
СЛОВА й ДУМКИ
196