Написав Микола Євшан
JJecH Українка належить до тих
постатей в літературі, які по
за своєю творчою діяльністю не ма
ють своєї „біографії". їх особи стоять
неначе віддалені, вони не старають
ся заінтересувати публіки собою, не
лише не роблять шуму своєю особою,
але навіть ховають її перед широким
загалом. їх життя тихе, без яких вис
тупів, інтимне. В їх творчості вся їх
біографія, тут вони
концентрують
своє духове життя . І так стоїть перед
нами Леся Українка. Очевидно, це
шкодить її популярносте, вона стає
таким чином до певної міри недосяж
ною для широкої публіки, — але вла
сне тому її творчість незалежна від
духа часу, вона не йде в широку пуб
ліку, аби її духові вартості розмінюва
лися в популяризації і через те тра
тили свій блиск і красу — йдуть тіль
ки ті до храму поетеси, які дійсно хо
чуть і вміють читати в тому духовому
багатстві. Достойна пані сидить спо
кійно на престолі і приймає поклони
тих, які відчувають потребу дійсно пі
ти з поклоном до неї за подякою за
ті багатства творчої думки, якими во
на обдарувала українську поезію . . .
Той аристократизм Лесі Українки і
її віддалення від нашого щирого гро
мадського життя — це не втеча від
нього і не відчуження. її, переважно
античні й чужі теми, особливо в ос
танні роки, не відчужували від Укра
їни; вглиблюючись в душу старинно-
го грека чи гебрея, вона думала про
Україну, серцем була при нас, писала
навіть про наш час і наші обставини.
А що вибрала такий власне екзотич
ний одяг для своїх творчих задумів —
то не тому, щоб віддалюватися від
нас, а тому, що так їй було краще,
мала більше внутрішньої свободи. І
винне в тому найбільше хіба наше
життя, яке не розвиває, а вбиває рад
ше прояви внутрішнього
чоловіка,
Примушує його бути
плитним та
дріб'язковим і заслонює його харак
тер.
Талант Лесі Українки був неначе
спутаний і фарби блідли, скільки раз
не пробувала вона в своїх новелісти
чних пробах зблизитися до сучасного
життя і малювати всю його дріб'язко
вість. На тім вона могла найкраще
переконатися, що українська дійсність
не дуже то стоїть в згоді з творчими
аспіраціями та вірлиним полетом пое
тичної думки. Обсервуючи те життя і
ту дійсність, вона мусіла побачити,
що нашому існуванню національному
треба скріплень зсередини; що пульс
*) Скорочений передрук із „Літера-
турно-Наукового Вістника", книжка 10
за жовтень 1913 р. Автор статті — відо
мий український літературний критик
Микола Євшан-Федюшка, старшина Ук
раїнської Галицької Армії, померлий пе
редчасно внаслідок тифу у Вінниці 1919
року.
24